Головна

« Музика – це одне з тих джерел, з яких покликана черпати людина, щоб розвинути в собі прекрасне єство, дане їй Творцем»

В. Шацька

         Музичне мистецтво – це мистецтво благородства і краси, що покликане перемінити людину, розвинути закладені в ній глибинні душевні сили та благородні почуття, естетичні смаки, розкрити здібності та таланти, надихнути її до величі, до споглядання краси, до власного вдосконалення. Лише музика, джерелом якої є Творець, здатна допомогти розвинути всі внутрішні сили людини і сформувати гармонійну та повноцінну особистість.

 Досвід передових педагогів, відомих людей переконує:

 «Пізнання світу неможливе без розуміння й переживання музики» В.Сухомлинський;

Платон: «Музика надихає весь світ, дає душі крила, політ уяві, дарує радість»;

«Завдяки музиці ви відкриваєте в собі нові, невідомі вам раніше сили» - говорив О.Шостакович.

       Беручи до уваги багатовіковий досвід вчених та методику передових  педагогів в царині музики та її впливу на розвиток, формування та виховання морального здоров’я особистості, я як вчитель музичного мистецтва, працюючи з дітьми, керуюсь такими принципами:

-          Музика – це дар, тож приймаймо його, щоб стати вдячними;

-          Музика – це краса, подивляймо її, щоб стати красивими;

-          Музика – сила, користаймо з неї, щоб стати багатими;

-          Музика – це крила, які відносить нас  до Прекрасного, тож слухаймо її!!!

Митрополит Андрей Шептицький про силу молитви

            Притча про розумного купця, який продав усе своє майно заради того, щоб придбати коштовну перлину (Мт. 13, 44-46), є однією з притч, які своєю мудрістю відкривають нам головну мету християнина: знайти скарб, захований у найглибших пластах людської душі.Про цей пошук Христос говорить: «Просіть і дасться вам; шукайте і знай­дете...» (Мт. 7,7). Про що просити? Що шукати? Це питання є актуальним і сьогодні.  « Шукайте Царство Боже …» (Мт. 6, 33).   «Царство Боже всередині вас» (Лк. 17, 21).

                Вірним учнем Христа  є Митрополит А.Шептицький, котрий своїм життя, духовним подвигом возносив молитви перед Богом за Україну, за  Церкву та український народ. Вслухаймося серцем в глибину його слів :Просимо Тебе, Царю небесний, Духу правди, любови і справедливости, до Тебе підіймається наша молитва: зігрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу, благослови наш труд і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя нашої Вітчизни й народу та для нового розквіту Христової Церкви в Україні. Амінь.                                                                   Митр. А. Шептицький

Слуга Божий Андрей впродовж свого служіння завжди намагався поставити молитву оберегом практично в усіх сферах суспільного й особистого життя вірних. І він мав до цього особливе право, передусім тому, що сам був людиною молитви.  «Поза святими Тайнами та ділами, - писав Митрополит Андрей, - немає іншої дороги до Божої благодаті, крім молитви». В своїх роздумах про молитву, які в основному викладені у двох творах – “Послання пастирське “О молитві” та „Божа Мудрість”,  Митрополит зазначає, що молитовний дух закладений Творцем в самій людині, яка за природою своєю є «єством потребуючим молитви і склонним до молитви» і це є найвищим даром, що спонукає до пізнання самого Господа, що є найвищою метою людського існування.                            Щоденно черпаючи поживу з Слова Божого,  слуга Божий Андрей порівнює  молитву до євангельської історії про кровоточиву  жінку, котра, шукаючи зцілення, доторкається до риз Ісуса. Саме в цьому «доторканні»  Митрополит Шептицький засвідчив  момент великої істини – молитви, як «доторкання» допомого Бога. І цей процес звершується завдяки влитим в нашу душу надприроднім  чеснотам : вірі, надії та любові. У відповідь Господь довершення  цей акт «доторкання» - молитву, своєю присутністю в людській спраглій душі і дає їй зцілення, подібне до оздоровлення кровоточивої з Євангелії.

« В молитві маємо ключ до всіх скарбів неба і певний, непомильний спосіб їх набути» - ці слова митрополита часто зустрічаються у його творах. Щоб заохотити до молитви,як до розмови з Богом,Митрополит звертається  до слів Христа, котрий говорить: «Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в моє імя, Він дасть вам». Господь дає обітницю, немов очікує від людей витривалих і постійних молитов, які є основою нашого спасіння. Та через первородних гріх  в людини ослабла здатність в молитві. І саме слова  Відкупителя наших душ є спонукою у постійній молитві: « Я – виноградина. Ви – гілки. Без мене ви нічого чинити не зможете»,-Ів.15 , - слова Ісуса Христа для отримання благодаті, благословення на кожен час, кожну справу, на своє спасіння, бо за словами Митрополита:«без молитви не можемо здолати ніякого доброго діла». “Коли молимося, треба в молитву вкласти цілу душу, ціле серце, все залишити, о всім забути, лиш о тім однім пам’ятати, щоби добре помолитися”. А роблять молитву щирою любов і довіра до Бога: “Коли людина полюбить Бога, тоді... дорогим і милим стає їй Боже слово, через яке вона краще пізнає Бога, і Божий Закон, в якому виражена Його воля, і молитва, якою з Ним розмовляє...”. Своїм вченням митро­полит відкриває дуже оригінальну ідею навчання молитви, в школі молитви „Отче наш“. Крім глибини і всеохоплюючого змісту, Господня молитва  містить у собі інший вимір. Йдеться тут про могутність сили кожного слова молитви „Отче наш“. Вона, вимовлена Ісусом Христом, ні на хвилину не перестала бути молитвою самого Бога і Сотворителя. Саме тому ця молитва черпає з цього факту свою безмірну силу. Кожне слово Христової молитви має, сотворительну силу на рівні сили слів сотвореиня всесвіту. Більше того, слова цієї молитви мають у собі спасительну силу. Отже, всі слова молитви „Отче наш", будучи глибиною світла і святості, навіть для ангелів — глибиною глибини — надають цій молитві характеру нескінченності. Вона стає неначе святим таїнством молитви, а навіть чимсь більшим — таїнством таїнств.

        Митрополит навчає, що кожен, хто промовляє молитву «Отче наш», вступає в святиню примирення з самим Богом, отримуючи дар синівства, який є даром великої любові, в якому ми через Господа Христа об’єднуємось в любові один з одним. Ця взаємна любов у людській спільноті, що веде і до спільноти з Богом, охоплює всіх: охрещених і неохрещених, живих і усопших, святих і грішників, людей і ангелів. Ця молитва спрямовує кожну людину до прагнення неба, до небесного Батька. За словами Христа: „Я вийшов від Отця і прийшов на світ, і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь" (Йо. 16. 28).В ній вже закладена потреба людської душі прославити свого Творця. Ця молитва- це діалог людини з самим Богом, в якому бажання людини підносяться і зливаються з бажаннями Христа: «нехай буде воля Твоя…». Кожне слово цієї молитви – як духовна пожива, Євхаристійна жертва Христа, це прагнення єднання з Христом, який нам голосить : «Не єдиним хлібом житиме людина, а словом Божим…Прагнення Хліба, це прагнення Життя, як дочасного так і Вічного Його Царстві. З роздумів Шептицького, ця молитва є духовною поживою для віруючого. Кожен, хто молиться цією молитвою причащається кожним Словом, яким є Христос. Через молитву вчимося страху Божого, що є початком Божої мудрості. Досконалий Божий  страх – це вияв синівської любові , подив Божої мудрості, слави та величі, а недосконалий – це страх  людини перед злом, гріхом, за який йде покарання. Вияв Божого страху вчить нас бути обачними перед спокусами лукавого та далекоглядними щодо наслідків згіршень. Але через свою неміч часто спотикаємось і падаємо в гріх і тоді так важливе те покаяння та прощення, яке отримуємо від милості всевишнього  люблячого Батька, котрий прощає так багато, тим самим вчить прощати своїх ближніх. Важливо пам’ятати про небезпеку непрощення, що є засудом нас самих перед Всевишнім. Ми стаємо через молитву свідомі про боротьбу зі злом, з гріхом, благаючи про допомогу самого Господа. Коли молимось, вже не одні, а з нами Всесевіт. В молитві «Отче наш» ми – Тіло Христове, ми брати в спільноті любові, ми в Божому Царстві, ми воїнами проти сили зла, на чолі з Господом. Молитвою Того, хто сотворив Всесвіт, ми творимо своє життя.

           Зі слів ап.Якова: „А коли ж кому з вас мудрості бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє; і вона йому дасться" (Як. 1, 5) Саме ці слова спонукають людину просити Бога мудрості. Віруючий, здобуваючи задля мудрості дар молитви, тим самим стає людиною молитви. Також і навпаки треба сказати, що тільки людина молитви є спроможна збагнути те, чим є мудрість і   як її набути. Тому вірні, шукаючи в молитві „Отче наш" Божої Мудрості, по суті, шукатимуть у ній самого Ісуса Христа, бо особа Ісуса Христа — Божа Мудрість є найглибшим змістом цієї ж молитви. Тому в Господній молитві сам Ісус Христос молиться за нас до Отця Небесного, як також Він сам є нашою молитвою до Всевишнього Бога. Через Ісуса Христа ми знаходимо відповідь на кожне прохання цієї молитви...Христос найбільш досконалим богопочитанням і прославою Божого імені. Він сам є і Божим Царством, і Божою Волею. Також Він є і Прощенням, і Поживою, і над усім — Перемогою. Саме в Ісусі Христі — Божій Мудрості — молитва „Отче наш" стає непомильною молитвою.

Увійшовши в Божу милість, митрополит засвідчував чудеса в своєму житті. Одне з них описав в зворушливому листі до матері. Цей лист розкриває потугу і силу спільної  молитви митрополита  та нашого краянина о. Віктора Матюка.Нехай ці роздуми про молитву та життя Митрополита Андрея Шептицького для кожного з нас стануть спонукою до пошуку свого шляху до Бога. Щоб кожен момент свого життя ми могли споглядати та подивляти велич Божої милості та любові. Амінь.

Шукаючи Бога, а так можна висловитися про кожну молитву, робимо щось, що подібне до шукання прихованого скарбу. І дійсно, те, чого шукаємо – те помазання, та спільність, той зв’язок із Богом, Його благодать, − те, що дає нам молитва, − все те є прихований скарб. Молитва − це ключ до небесних скарбів, - Андрей Шептицький.