пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

«Формування духовного розвитку особистості на уроках музичного мистецтва»

                                                                           «Музика призначена
 для духовного вдосконалення людини.
 І в сьому її основна місія»
                                                            Г.Свиридов
Як безкраї небесні простори,  незбагненні глибини океану, так немає меж духовному вдосконаленню людини. Однак існує чіткий напрямок, про який читаємо у Святому Письмі: «Будьте досконалі, як Отець Небесний досконалий». І на дорозі тієї досконалості стає довгий, багатогранний процес духовного формування особистості, котрий включає в себе всі сфери людського буття.
 Проблема духовності в наш час дуже актуальна. Душа людська викривлена, цінності перевернуті, серця розбиті, людина розчавлена під матеріальними надмірними проблемами, не бачить краси світа, мистецтва, бо не піднімає очей в небо, не заслуховується красою навколишнього світу.
Свою роботу з учнями я будую на основі Програми з музичного мистецтва, затвердженої Міністерством освіти та науки України, використовую методичні розробки для загальноосвітніх шкіл О. Лобової, Л. Хлєбнікової, Р. Дверія, Г.М.Макаренко, Н.І.Міщенко, керуюсь досвідом великих педагогів Я.А.Коменського, К.Ушинського, Г.Ващенка, В.Сухомлинського.

   У практиці Григорія Палами є теорія про світло даяння. Коли Господь, даючи людині життя, не лишає саму, а бачучи її прагнення піднятись до краси, виходить їй назустріч, осяює її світлом даяння. Це світло – творчість, мистецтво, відбиток її душі, її краси.
    І в наш час, так важливо спрямовувати очі, серця дитини до краси, підняти її на крилах мистецтва вище, допомогти її реалізуватись в цьому світі, бо світ несправедливий і жорстокий. Проблема духовності в наш час дуже актуальна. Душа людська викривлена, цінності перевернуті, серця розбиті, людина розчавлена під матеріальними надмірними проблемами, не бачить краси світла, мистецтва, бо не піднімає своїх очей в небо, не заслуховується красою навколишнього світу. Досвід передових педагогів, відомих людей переконує:
 «Пізнання світу неможливе без розуміння й переживання музики» В.Сухомлинський;
Платон: «Музика надихає весь світ, дає душі крила, політ уяві, дарує радість»;
«Завдяки музиці ви відкриваєте в собі нові, невідомі вам раніше сили» - говорив О.Шостакович.
    Спираючись на досвід передових педагогів, допомагаю  піднятись дитині вище, даючи їй в серце все прекрасне через музичне мистецтво. Саме в цьому бачу своє покликання як педагог і тому працюю над проблемою :
 «Формування духовного розвитку особистості на уроках музичного мистецтва»
    Моє педагогічне кредо :
Ø  музика - дітям ;
Ø  викладання музичного мистецтва в школі – це альфа і омега естетичного виховання ;
Ø  музика- це не тільки пісня, мелодія, це проникнення в духовну свідомість людини
Виходячи з проблеми ,перед собою ставлю такі завдання:
Ø  духовно - моральний розвиток особистості;
Ø  формування емоційно-почуттєвої сфери;
Ø  розвиток творчого потенціалу;
Ø  розвиток особистості, шляхом засвоєння надбань національних та світових культур;
Ø  вчити бачити красу людського серця;
Ø  подолання кризових станів дитинства шляхом  музичного мистецтва.
Ще у VI ст. до Різдва Христового Джу Шином були сказані такі слова: «Ніщо так сильно не змінює душу і звичаї, як музика». До цих слів необхідно прислухатись ,щоб не зруйнувати, а відбудувати все святе в дитині, бо вважаю, що душа дитини є храмом, і моя праця спрямована на те, щоб він завжди був світлим і чистим.
  І в цей храм душі можна потрапити лише через любов. Саме любов – імператив всього світу, і як сказав французький письменник М.Куаст «Лише люблена дитина здатна розкрити себе іншим, даруючи їм свою любов». Навчити любити, творити - є основою досконалості.
    У своїй педагогічній практиці переконалася, що найкращими принципами вирішення поставлених завдань є такі чинники:
Ø   атмосфера любові, взаємоповаги;
Ø  творча особистість вчителя;
Ø   системність, міжпредметні зв’язки;
Ø   постмодерні форми роботи;
Ø   Особистісно  орієнтоване навчання
 Отож, мистецтво та любов підносить дитину, робить її духовно багатою, дарує радість, плекає найкращі риси, шліфує душу, лікує її, формує світобачення дитини, рятує все людство – такий асоціативний кущ стає живим на кожному уроці музичного мистецтва. Це надихає мене до нових пошуків, сил та вселяє надію, що результати обов’язково будуть – головне сіяти, а через віру, надію та любов – плід буде своєчасно.
  У своїй роботі я, спираюсь на   програму з музичного мистецтва, затверджену  Міністерством освіти та науки України, методичні розробки для загальноосвітніх шкіл О.Лобової, Л.Хлєбнікової, Р.Дверія, Г.М.Макаренко, Н.І.Міщенко, керуюсь досвідом великих педагогів Я.А.Коменського,
К .Ушинського, В.Сухомлинського. Саме В.Сухомлинський   говорив:
«Створювати нові музичні твори можуть лише окремі люди, але розуміти мову музики, користуватися джерелами музики в духовному спілкуванні під силу всім».  
      Характер молодого покоління - підлітка (11-12 р.) ще не сформований повністю. Діти в такому віці легко піддаються найрізноманітнішим шкідливим нюансам навколишнього життя: нецензурщині, грубості, фальші, байдужості, цинізму. Разом із тим характер підлітка особливо вразливий і чутливий до неправди, горя, саме цей вік визначається гострою потребою засвоєння краси навколишнього світу, краси людського серця, стосунків. Саме через сприймання музичного твору і через спілкування вивільнюється все добре із серця і неповторне вселяється туди, через що розум – одухотворюється, почуття – облагороджуються, а воля скеровується.
     Отож, процес сприймання музики забезпечується і дає свої результати через:
 - спілкування, що залишається єдиноправильним шляхом вивільнення почуттів на уроці музичного мистецтва;
- інтонацію, мову вчителя, жести, міміку, погляди, емоції, внутрішні переживання,  що виникають в процесі  співу, роздумів про музику.
 Учням пропоную побути в ролі «психологів», даючи їм можливість сказати про людину -композитора, яку ніколи не бачили, але котра залишила музичний шедевр, в якому її думки, її час і вона сама.
   У своїй роботі практикую таку таблицю: «Через життєвий досвід», «Через органи чуття», де діти розкриваються шляхом вивільнення своїх почуттів. Однак музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. В цьому випадку допоможе таблиця емоційно – естетичних характеристик музики.
Слухаючи увертюру Л.Бетховена до трагедії Гете «Егмонт», школярі переосмислюють її, перепускаючи через «Життєвий досвід», відчувають  почуття вболівання,  переживання, скорботи, радості перемоги, добра, надії, героїчні пориви до свободи. «Через органи чуття» - учні ніби торкаються , смакують, нюхають цю музику.
Результат : розуміти, що світлі ідеали Добра, Свободи, Любові є вічні, хоч бувають в житті негаразди, боротьба;
 своїми  почуттями пережити радість перемоги та гіркоту поразки;
спрямувати  любов до свого ближнього, до народу, своєї Батьківщини.
Дуже важливе у спілкуванні з дітьми – емоції. Вони викликають бажання творити.
«Увесь смисл дитячого існування – у швидкому перетворенні енергії думки в енергію дії.» С.Шацький
Тому так важливо на уроках використовувати різні види творчої активності.
Я практикую такі активні творчі методи роботи, як :
«незакінчене речення», «буря запитань» (коли учні в групах до прослуховування твору ставлять як можна більше  запитань і обмінюються ними з іншою групою);
«лист» ( пропоную закінчити або почати звернення до персонажу чи автора, чи самостійно написати «Лист до Бетховена»,   «Лист апостола Павла до поколінь» (8 кл.);
 «Інформаційні вікна» (учні працюють в парах, маючи аркуш паперу, розділений на 4 частини;  в кожній –  образом, малюнком, висловом, порівнянням подають інформацію по заданій темі);
 «Письмова розмова» (здійснюється учнями в групі на листку паперу, поділеному на кількість учасників групи (не більше), по середині написана тема «Любов»,  кожен учасник пише запитання, а другий відповідає, пересуваючи квітку по колу.)
Потрібно завжди пам’ятати, що мистецтво має стати діючим засобом цілеспрямованого впливу на духовний світ дитини через її творчу діяльність. Отож, на уроках мистецтва для розвитку творчої активності формую в учнів цілісну систему знань про мистецтво через використання міжпредметних зв’язків з літературою, історією, географією, образотворчим мистецтвом, хореографією, іноземною мовою, що дає глибше, ширше усвідомлювати теми, асоціації, образне мислення.
Для реалізації проблеми крім традиційних уроків я практикую нестандартні:
 урок-казка (3 клас «Веселі нотки» Ю. Чичкова. Увертюра Ранок з сюїти «Пер Гюнт»);
урок-гра «Література у музичному мистецтві» 5 клас, на яких учні розвивають фантазію та уяву, формують цінності доброти, краси, милосердя;    
 урок-конференція (8 клас) «Духовна музика в житті християн» ;
урок-проект «Великий тріумфатор», де учні через творчо-пошукову роботу переконуються у владній силі музики на душу людини;
урок-спогад «Сучасність в музиці. Пісні І.Білозіра співає вся Україна» 8 клас, учні засвоюють істинні надбання духу народу через його митців;
 урок-подорож «Витоки джазу» (8 клас);
на  інтегрованому уроці «Сила духу та музики. Вибір цінностей» (6 клас), учні  поглиблюють свої знання, просвітлюючи розум через багатогранну призму різних предметів., формують систему цінностей, вчаться слухати, думати, співставляти,  аналізувати, переосмислювати, спрямовуючи свою волю в правильному виборі життєвих орієнтирів. Слухаючи музичні твори Баха, Бетховена, Веделя, Моцарта, школярі  працюють в групах  над висвітленням переломних моментів в житті композиторів, співставляють з цитатами зі Святого Письма, аналізують цю роботу, аргументуючи  фактами, підкріплюючи ці висновки вивченими притчами з Євангелії, переосмислюють своє відношення до цінностей, вибору орієнтиру в житті. Таким чином приходять до  висновку  – що все в світі кероване любов’ю і через любов, якою є Бог, любов -  обов’язково дієва, котра не залишає людину байдужою до інших, любов в серцях несе співчуття, розуміння, пораду.
Через виконання музичних творів, через спів, що є важливим моментом формування душі, яким вона виправляється, дитина входить до світу людей, сердець. Важливо, щоб це виконання, через котре дитина передає зміст твору, було власним пережиттям, було цілісним мисленням, синтезом її інтелектуально набутих знань та емоційної сфери. Тоді дитина стає «носієм» тих великих ідей,  що з віків в’яжуть людство єдиними вічними цінностями, вона своїм виконанням «піднімає» очі і серця інших на красу, на цінність, облагороджуючи їх, роблячи кращими, вищими. 
                                                                                                                              Кріль Н. С.

Немає коментарів:

Дописати коментар